четвер, 31 грудня 2020 р.
середу, 30 грудня 2020 р.
четвер, 24 грудня 2020 р.
середу, 23 грудня 2020 р.
пʼятницю, 18 грудня 2020 р.
четвер, 17 грудня 2020 р.
середу, 16 грудня 2020 р.
неділю, 13 грудня 2020 р.
пʼятницю, 11 грудня 2020 р.
четвер, 10 грудня 2020 р.
середу, 9 грудня 2020 р.
пʼятницю, 4 грудня 2020 р.
четвер, 3 грудня 2020 р.
середу, 2 грудня 2020 р.
пʼятницю, 27 листопада 2020 р.
четвер, 26 листопада 2020 р.
середу, 25 листопада 2020 р.
пʼятницю, 20 листопада 2020 р.
четвер, 19 листопада 2020 р.
середу, 18 листопада 2020 р.
пʼятницю, 13 листопада 2020 р.
Поради що до занять вокалу.
Методичні поради щодо навчання вокалу
Про користь та шкідливість вокалу Чим корисні заняття співом? Збільшується звучність голосу. З'являється красивий тембр. Розширюється діапазон. Розвивається музичний слух. Поліпшується дикція. Підвищується гучність. Ваша мова краще сприймається публікою. Особливо це важливо для людей, яким часто доводиться використовувати голос в своїй професійній діяльності (лекторам, вчителям, дикторам). У процесі співу задіяно багато груп м'язів. Здійснювана ними фізична робота сприяє зміцненню здоров'я. Завдяки постійній вентиляції легенів значно знижується ризик захворювань дихальної системи. Чи може вокал шкодити? На жаль, може, якщо неправильно займатися. Це може відбутися, якщо займатися без педагога, або педагог не дуже кваліфікований. Достатньо подивитися на черги до лікарів-фоніатрів, щоб зрозуміти, як часто це відбувається. Деякі педагоги, прагнучи добитися миттєвих результатів, надмірно перенавантажують голос учня. Особливо це небезпечно для дитячого вокалу. Як займатися вокалом самостійно 1. Самоконтроль Звичайно, займатися вокалом потрібно з професійним педагогом. Але, якщо ви зважилися самостійно проекспериментувати над собою, вас нікому контролювати в даний момент, то перша порада - обзаведіться диктофоном. Записи допоможуть вам відстежити неминучі помилки при виконанні вправ. Крім того, після певного часу ви зможете переконатися у власних досягненнях, порівнявши вокальний рівень перших і останніх записів. 2. Створіть умови для самостійних занять Кожному співаку, що починає, потрібно знати одне з найважливіших правил: відстежувати власні помилки і виправляти їх можливо тільки в тому випадку, якщо ви себе добре чуєте! Тому: 1) в приміщенні, де ви займатиметеся повинна бути повна тиша 2) постарайтеся, щоб поряд була яка-небудь поверхня, що відбиває звук (велике дзеркало, порожня стіна). 3) записуйте свої заняття на диктофон кожного разу, вчіться чути різницю у виконанні, оцінювати себе. Це розвиває слух. Краще, якщо ви скористаєтеся цифровим диктофоном. Він дає мінімальне спотворення голосу. 3. Для того, щоб краще чути себе ви можете користуватися наступними прийомами: - якщо ви співаєте з супроводом, прикрийте пальцем одне вухо (ми часто так робимо, розмовляючи по телефону в галасливому місці); - якщо ви співаєте без супроводу, прикрийте таким же способом обидва вуха; Коли ми хочемо щось краще розчути, ми прикладаємо до вуха складену долоню. Виконайте теж саме, тільки замість долоні прикладіть до вуха аркуш паперу Ваша мета - створити напівзамкнений простір для звуку, щоб чути себе. Знайдіть таке положення аркуша, при якому ваш голос звучатиме наближено. З чого починати Розминка Якщо ви хочете не тільки навчитися співати, але і з часом не втратити голос, то засвойте одне з найважливіших правил: завжди починайте заняття з «розігрівання» голосу. Це також важливо, як розігрівання двигуна перед експлуатацією автомобіля, або розминка м'язів в спортзалі. Тоді ваш голос прослужить вам довго вірою і правдою. Розминка повинна починатися з вправ на дихання. Правильне дихання - це дихання носом. Хто уміє правильно дихати, той навчиться правильно співати. - стійте прямо, але вільно - вдихайте через ніс (рот закритий) - видихайте поволі, в порожнині рота повинне бути відчуття округлості, немов ви прагнете стримати позіхання, при цьому тягніть звук «с» (здувається повітряна кулька). Добийтеся рівного звучання цього звуку. "Зніміть плечі з вух!". Таку "жартівливу пораду" можна почути від викладача співу. Це значить опустити плечі і у жодному випадку їх не піднімати під час занять. "Плечі на вухах" - вірний знак, що співак дихає грудьми, а не животом. Дихання стає куцим, не повним. Співак з таким диханням "обкрадає" свої голосові можливості. Більше того, напружуються м'язи шиї, потилиці і плечей. "Затиск" передається горлу і звук стає затиснутим. З часом треба так натренувати дихання, щоб під час співу ви вільно могли: - утримувати повітря всередині - виводити повітря поволі і рівномірно, при чому стільки, скільки потрібно зв'язкам Довіряйте своїм відчуттям. Визначити потреби зв'язок просто: якщо горло "втомлюється" або йому не комфортно, значить, відбувся перебір або недобір повітря при вдиху. Як справлятися з довгими нотами У пісні довгі ноти - це голосні звуки. Саме з цими нотами, як правило, виникають основні проблеми. Щоб справитися з ними, спробуйте наступне: проспівайте цю пісню без приголосних, виспівуючи тільки голосні. Спочатку поволі, потім в потрібному темпі. Застереження: не забувайте при цьому про правильне дихання. Як справлятися з високими нотами Для того, щоб «подолати» високу для вас ноту, витягуючи її, просто гарненько відкрийте рот (як на прийомі у стоматолога). Це нота повинна «впасти» на нижню щелепу. Застереження: слухайте себе, звук не повинен бути різким і відвертим. Щоб зробити звук округлим приємним, уявіть, що у вас в роті яблуко і співайте, зберігаючи це відчуття. Як не переходити на крик У співі, як і у вправах, дуже важливо не переходити на крик. Це шкідливо для зв'язок. Прагніть знайти середній рівень гучності, зручний для вашого голосу. Ніколи не допускайте співу «на межі» гучності. Зберігайте відчуття запасу можливостей голосу. Не «застрягайте» на одній пісні. Прагніть працювати над трьома-чотирма піснями в один період. Різноманітність мелодій і ритмів піде на користь, як вашому слуху, так і голосу. Як співати в мікрофон Відкриємо маленький секрет тим, хто ніколи не співав з мікрофоном або співав, але не знає, як це робити правильно. По-перше, мікрофон треба тримати строго паралельно підлозі, тобто горизонтально. По-друге, максимально близько до рота, майже торкаючись його губами. Прагніть не займатися вокалом на повний шлунок. Оптимальний проміжок між їжею і заняттями має бути 3 -4 години. При порушенні цього правила надалі з'являється гойдання звуку. Під час співу не затягуйте себе туго одягом або ременем. Це порушує свободу дихання. Підходьте до занять усвідомлено, частіше прислухайтеся до своїх відчуттів. Якщо ви відчуваєте стомленість, біль в горлі, млявість, зробіть перерву в заняттях до повного одужання. Якщо після занять з'явилися неприємні відчуття в горлі, значить певні вправи були зроблені невірно. А це може заподіяти шкоду голосу. Тому краще всього займатися під контролем досвідченого педагога. Тим, хто вирішив всерйоз зайнятися вокалом, слід знати, що перший місяць - це обережне засвоєння вправ, пробна настройка голосового апарату. Тому, не треба старатися, займаючись більш 2-х разів, на тиждень, по 15 хвилин в день. І ще одне правило: у вокалі, як в спорті, тільки регулярні вправи приводять до результатів. Рано чи пізно, досягнувши певного рівня у вокалі, вам захочеться нових звершень, і ви відчуєте необхідність присутності педагога. Але самостійна робота, безумовно, корисна. Вона дисциплінує і розвиває. Схема щоденних занять Уміння співати - це навичка, що виробляється багаторазовим повторенням дій, які приводять до позитивного результату. Якби для співу було достатньо тільки знань, то по прочитанні книжок або статей вокаліста очікувало би одразу світове турне. На жаль (або на щастя), оволодіння вокальними навиками вимагає постійних, методичних тренувань. Пропонуємо схему щоденних занять, яка дозволить, не перевтомлюючи голосовий апарат, досягти максимальних результатів за короткий час. Спершу - загальні зауваження. Існує думка, що вранці займатися важко і навіть шкідливо. Звичайно, багатьом вокалістам ранішні заняття даються важче, ніж вечірні. Але для справжнього професіонала час не повинне мати значення: вранці, вдень, увечері і вночі голос повинен звучати якщо не ідеально, то хоча б добре. Адже не відомо, на який час припаде відповідальне прослуховування або запис на студії. В музичних навчальних закладах, як правило, заняття починаються з 10 ранку, а всі іспити з 11 ранку. Отже, студентам доводиться привчатися співати вранці. А ось співати одразу після обіду або вечері дійсно і важко і шкідливо. По-перше, порушується процес спокійного перетравлення їжі, а по-друге, діафрагма тисне на шлунок і може викликати неприємні відчуття. Тому після прийняття їжі повинно пройти не менше 2 години. Але спів на голодний шлунок також може бути небезпечний для здоров'я. У результаті тиску діафрагми на шлунок починає вироблятися шлунковий сік, що роз'їдає за відсутністю їжі сам шлунок. Якою ви тільки що прийшли з роботи або навчання і дуже голодні, перед співом рекомендується з'їсти небагато фруктів, кисломолочних продуктів, йогурт або булочку. Після цього можна без шкоди для здоров'я позайматися вокалом, а після - щільно поїсти. Тепер поговоримо про самі заняття. Починати рекомендується з дихальних вправ - вони розігрівають вокальний апарат, готуючи його до подальших співацьких навантажень: - Спинне дихання 1-1.5 хвилини - Активний вдих, активний видих 1 -2 хвилини - Рівномірний видих (бажано лежачи) 7-10 разів Далі при необхідності (наприклад, на початку навчання або у відновний період після довгої перерви) робляться вправи на зміцнення м'язів язика, м'якого піднебіння і губ. Всі разом 3-4 хвилини. Для економії часу можна чергувати з дихальними вправами. Наступні 5-10 хвилин необхідно присвятити стаккатним вправам. Якщо ви займаєтеся недавно, то співайте прості вправи в повільному темпі. Якщо ви вже освоїли швидкі стаккато, наступною вправою можуть бути вони. - Прості стаккато 3-5 хвилин - Підтяжки швидкого темпу 2-3 хвилини - Швидкі стаккато 2-3 хвилини Далі йде блок легатних вправ. Прості легато, повільні підтяжки можуть слідувати один за одним в будь-якій зручної вам послідовності. - Прості легато 3-4 хвилини - Повільні підтяжки 4-5 хвилин Наступним номером нашої програми виступають дикційні вправи. До них відносяться всіма І-Е-А-О-У-О-А-Е-І із приголосними або без, робота з відкритими голосними А-О-Е, вправи на зміцнення м'язів язик і розслаблення нижньої щелепи. - Відкриті голосні А-О-Е - 1-2 хвилини - Вирівнювання голосних І-Е-А-О-У-О-А-Е-І - 2-3 хвилини - Додавання приголосних в І-Е-А-О-У-О-А-Е-І - 2-3 хвилини - Інші вправи 2-3 хвилин Останніми виконуються нові вправи, які ви тільки почали вивчати або складні вправи на різні види вокалізу. На все це вам доведеться витратити не менше 7-10 хвилин. Ось орієнтовний перелік вправ (не обов'язково виконувати все): - Вправи на техніку бігкості: чистота інтонації на стаккато і легато в швидкому темпі. - Крупне діафрагменне вібрато. - Прикриття верхнього регістру: стрибки і гліссандо - Вправи на розвиток верхнього регістру - Інші вправи Якщо вам необхідно заспівати великий пісенний репертуар, то скоротіть розспівування до 10-15 хвилин, скориставшись мінімальною схемою. Дихальні вправи 1. Роздування вогню. Наберіть повні легені повітря і з силою роздувайте уявний вогонь протягом хвилини, уявіть, що роздути його треба обов'язково. Від гіпервентилляції у багатьох може появитися легке запаморочення, але в цьому немає нічого страшного, це лише свідчить про те, що вправа виконується правильно. 2. Собачка. Уявіть себе на деякий час собакою. Встаньте перед дзеркалом, висуньте язика і починайте швидко вдихати і видихати протягом хвилини. Поступово збільшуйте швидкість дихання, наскільки це тільки можливо. Повторіть цю вправу раз п'ять. Обов'язково тримайте при собі воду, оскільки зв'язки і глотка пересихають через активне дихання і задоволення вам це не принесе. 3. Комплексне дихання. Ця вправа досить складна і вимагає достатньо доброї координації дихальних м'язів». Рахуючи до 5, вдихайте "животом", при цьому живіт надувається, як м'ячик. Не видихаючи продовжуйте вдихати грудьми теж на рахунок 5, при цьому стежте, щоб плечі не підіймалися. Затримайте дихання, відлічіть до 5 і почніть повільний видих. Видих проводиться в зворотній послідовності, кожного разу рахуючи до п'яти - грудьми, животом і в кінці затримуємо дихання. Щоб успішно виконати цю вправу потрібно розподілити кількість повітря, яке вдихається/видихається грудьми і животом. Рекомендується вдихати поволі, рівним, постійним струменем повітря. Якщо ця вправа у вас виходить без проблем, то збільшуйте відлік до десяти. Як працювати над піснею Будь-яка справа вимагає ґрунтовного підходу. Тому, коли ви приступаєте до роботи над новою піснею, не прагніть відразу працювати над драматургією, динамікою, звуком. Розділіть роботу на частини. Такий підхід приводить, як не дивно, до більш швидкого, а головне, якісного результату. Перше, що ви повинні зробити, працюючи над новою піснею, це вивчити мелодію. Не намагайтеся приклеїти її де слів. Текст приховає від вас дійсну звуковисотну криву мелодії. І ви співатимете невпевнено і, як наслідок, "мимо нот". Набагато правильніше вокалізувати мелодію на зручну голосну. Таким чином, ви ізолюєте музичну складову пісні і природно можете надати їй більше уваги. Одночасно з роботою над точністю інтонації розберіться з диханням. Пам'ятайте, що задача в тому, щоб брати дихання не якомога рідше, а якомога частіше, не забуваючи при цьому про фразування і кантилену. Загальне правило таке - змінюйте дихання в кожній паузі. На початку пісні або після програшу робіть активний вдих носом, в решті випадків використовуйте активний видих із зміною дихання. Дихання зручно проставляти галочками в нотах або в тексті. Це забезпечить вам підказку, поки організм не запам'ятає дихальний скелет пісні. Паралельно з вищеописаною роботою можна зайнятися і текстом. Прочитайте текст кілька разів, визначте можливі дикційні складнощі (декілька приголосних підряд, необхідність швидко промовити деякі уривки, мовні труднощі, якщо ви співаєте на іноземній мові). Ізолюйте їх від основного матеріалу і почитайте як скоромовки, вимовляючи чітко і поступово збільшуючи темп. Доведіть темп до більш швидкого, чим це буде необхідно в пісні. Це дасть вам запас міцності. Після технічної роботи прийшла черга роботи творчої. Почитайте текст як вірші. Подумайте про драматургію, яку підкажуть вірші, придумайте, або пригадайте ситуацію, на фоні якої могли б розгортатися описані в тексті події або сказані дані слова. Це дасть вам можливість пропустити річ через себе, забарвити пісню живою людською емоцією. Тепер прийшов час все з'єднати. Постарайтеся, щоб в результаті не постраждав жоден з компонентів. На цьому етапі має сенс затриматися довше. Це дасть вам можливість укласти пісню у вокальному апараті. Тепер запишіть своє виконання на магнітофон і постарайтеся об'єктивно оцінити запис. Не піддайтеся першій реакції: "Все погано!!!" або "Все відмінно!" послухайте ще раз, надайте увагу дрібницям. Задайте собі питання: чи зрозумілий текст? Чи вірна музична інтонація? Чи не провалені низькі ноти і чи не дуже відкриті верхи? Виправте недоліки і запишіться знову. Для якісного виконання цього часто буває достатньо. Але якщо пісня глибока і складна, текстовий матеріал цікавий, можна піти далі. Пошукайте звук, задіюючи по черзі різні резонатори, різні прийоми звуковидобування. Продумайте виконання вокального твору, імпровізуйте з ритмом, поміняйте фразування, змістіть кульмінацію. Іноді пісня від цього сильно виграє, іноді міняється до невпізнання. Як позбутися хвилювання на сцені Нарешті, ми торкнемося теми, яка хвилює всіх артистів без винятку - страх сцени. Кожен, абсолютно кожен музикант або артист - хай навіть професійний і активно концертуючий - хвилюється перед виходом на сцену. Це цілком природне явище - всі люди схильні до емоцій в тій або іншій мірі. Питання в тому, як справлятися з цими емоціями і як спрямовувати їх в потрібне русло. Як не дати захлиснути вас і не дозволити перерости в страх, паніку? Всім відомо, що з практикою виступів приходить досвід, і багато людей вдаються до перевірених протягом років прийомів, хитрувань, що рятують їх у важкий момент. Поза сумнівом, необхідна деяка частка артистизму і вправності, щоб виглядати на сцені невимушено і розкуто, але якщо ви відчуваєте, що це дуже складно - просто не беріться. Для тих, хто упевнений в успіху немає перешкод. Уявіть собі наступну картину - ви стоїте перед сценою і через п'ять хвилин ваш вихід. Які емоції хвилюють вас у цей момент? Багато кому достатньо тільки уявити таку картину, як кров починає кипіти від викиду адреналіну. В грудях щемить, в ногах наступає відчуття слабкості, а в горлі все пересихає так, що важко навіть говорити, не те що співати. Знайомо? Далі - гірше. У момент вашого виходу наступає паніка. Ви насилу переставляєте ноги, починає нудити, і все ваше внутрішнє враження від виступу залишається зіпсованим. Річ у тому, що хвилювання, яке ми відчуваємо перед виходом - це прояв енергії, яка переповнює нас. Варто спрямувати її в потрібне русло -і ви перемагаєте, варто піддатися їй і пустити все на самоплив, тоді все буде навпаки. Отже, пропонуємо ознайомитися з трьома речами, необхідні для успішного "страх-менеджменту". Перша і найважливіша складова успішного виступу - це вдалий контакт з публікою. Якщо ви налякані тим, що на вас дивитимуться і слухатимуть, або тим, що вас оцінюватимуть і критикуватимуть, то ви неодмінно виглядатимете неприродно і незграбно, публіка від вас відвернеться, а це значить, що ви просто не готові до виходу. Ви повинні бути стурбовані зовсім іншими речами, а саме - тим що ви зробите щось таке, що настроїть публіку проти вас. До речі кажучи, це обов'язково відбудеться, якщо вона відчує ваш негативний настрій, або страх. Ви повинні відчути контакт з публікою, теплу атмосферу хоча б з декількома людьми зі всього залу. Тобто це необхідна і достатня умова, висловлюючись мовою математики. Виберіть очима декількох чоловік з натовпу, хай це будуть ваші знайомі або люди, які вам показалися симпатичними і співайте для них. Хай цей виступ буде присвячений їм. Знайдіть людину, яка дивиться на вас і посміхніться їй, або просто кивніть, загалом - встановіть контакт. Як тільки ви це зробите, ви відчуєте деякий підйом - адже ви вже не одні на цій сцені, з вами вони - ті, з ким ви в контакті. Співайте дивлячись в очі окремим людям, пробіжіть поглядом трохи вище за голови глядачів, кивніть в публіку, хай кожен думає, що це було зроблено для нього. До речі, у жодному випадку не виходьте на сцену з гордовитою міною. Публіка набагато розумніше за нас, навіть якщо вона неабияк агресивна. Саме публіці видніше, що ви робите правильно, а що ні, і ваше ставлення до неї повинно бути дружнім, тому що ви вийшли, щоб підкорити їх серця, а не викликати заздрість до того факту, що ви стоїте на сцені. Друге правило - думайте і відчувайте те, про що ви співаєте. Ви просто зобов'язані проживати текст, стати тою самою людиною, яка розказує історію, а не програвачем, який відтворює платівку з математичною точністю. Якщо ви думатимете про це, то страх сцени відступить, поступившись місцем емоціям які несе текст. Емоції, не можуть бути штучними, тому що вони індукуються страхом сцени, а страх це найсильніша емоційна складова всього нашого життя. Страх сцени у всіх цих випадках повинен бути направлений на генерацію емоцій в ході того, що артист вживається в образ. Таким артистам публіка вірить, і якщо при цьому артист у контакті з нею, то все гаразд. Будьте готові до виступу наперед. Ви повинні бути упевнені в матеріалі, який ви виконуєте. Вивчіть текст так, щоб вас розбудили вночі і ви могли розповісти або наспівати його без запинки. Вивчіть мелодію, якщо відчуваєте, що у вас проблеми з точною інтонацією. Визубріть її так, щоб вона була вбита в м'язову пам'ять. Все це звучить дуже легко, але деякі люди, навіть при дотриманні всіх правил відчувають неконтрольований страх сцени. Таким людям варто порадити одне - вам треба один раз переступити через це. Не намагайтеся це зробити на сцені, просто потрібно створити собі умови, при яких ви зможете повторно переступати через свій страх. Методист вокально-хорового жанру Н.М. Вовк
четвер, 12 листопада 2020 р.
середу, 11 листопада 2020 р.
вівторок, 10 листопада 2020 р.
четвер, 5 листопада 2020 р.
вівторок, 3 листопада 2020 р.
суботу, 31 жовтня 2020 р.
пʼятницю, 30 жовтня 2020 р.
четвер, 29 жовтня 2020 р.
середу, 28 жовтня 2020 р.
вівторок, 27 жовтня 2020 р.
пʼятницю, 23 жовтня 2020 р.
четвер, 22 жовтня 2020 р.
середу, 21 жовтня 2020 р.
Дистанційна робота.
Тема: Види дихання Вокольні вправи та розспіванки на дихання.
Мета; навчити правильно використовувати дихання під час співу,розвивати звукоподачу,виховувати у дітей любов до пісні.
вівторок, 20 жовтня 2020 р.
Дистанційна робота
Тема: ланцюгове дихання
Мета: вчити вихованців застосовувати навички ланцюгового дихання.
Розвивати подачу звуку.
Виховувати любов до української пісні.
понеділок, 19 жовтня 2020 р.
пʼятницю, 16 жовтня 2020 р.
вівторок, 2 червня 2020 р.
понеділок, 25 травня 2020 р.
четвер, 21 травня 2020 р.
понеділок, 18 травня 2020 р.
пʼятницю, 15 травня 2020 р.
вівторок, 12 травня 2020 р.
неділю, 10 травня 2020 р.
пʼятницю, 8 травня 2020 р.
четвер, 7 травня 2020 р.
середу, 6 травня 2020 р.
вівторок, 5 травня 2020 р.
суботу, 2 травня 2020 р.
четвер, 30 квітня 2020 р.
середу, 29 квітня 2020 р.
понеділок, 27 квітня 2020 р.
середу, 22 квітня 2020 р.
вівторок, 21 квітня 2020 р.
пʼятницю, 17 квітня 2020 р.
середу, 15 квітня 2020 р.
вівторок, 14 квітня 2020 р.
понеділок, 13 квітня 2020 р.
неділю, 12 квітня 2020 р.
понеділок, 6 квітня 2020 р.
середу, 1 квітня 2020 р.
Методичні поради
Мікрофон вабить на сцену дітей, що бажають виявити себе через спів. Однак, багато з них копіюють модних естрадних співаків, в результаті чого в дитячому виконанні домінує штучна вібрація голосу, спів фальцетним "крикливим" звуком, чи навпаки – низьким і хриплим.
Треба пам'ятати, що голос, як найбільш виразний музичний інструмент, підпорядковується не тільки музичним та акустичним законам, але й законам фізіології, він легко втомлюється. Тому недотримання правил охорони голосу, особливо в зв'язку з мутаційним та постмутаційним періодами, призводить до захворювань голосового апарату. Враховуючи, що ці періоди у кожної дитини проходять не однаково, треба уважно стежити за змінами голосу, фіксуючи, коли голос стає менш дзвінким, виразним, з'являється сипіння, хрип, стомленість. Особливо небезпечним є зловживання голосним співом.
Спів з мікрофоном створює ілюзію легкості вокального виконання, при якому недоліки постановки (спів горловим або фальцетним звуком) доповнить мікрофон.
Практика показує, що спів з мікрофоном ставить одні й ті ж завдання, що і спів без мікрофону: співати вільним, нефорсованим звуком, боротись з поверховим, безтембровим і безопорним звучанням.
ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ НАПРЯМ
НАВЧАЛЬНО ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Політика у сфері етнокультурного виховання є одним із основних напрямів діяльності держави, що набуває особливо важливого значення в контексті становлення громадянського суспільства, процесів глобалізації, визначення Україною курсу на європейську інтеграцію.
Вихід нашої країни на світовий інформаційно-культурний простір об‘єктивно спонукає до переймання духовних цінностей Заходу.
Останніми роками в українському суспільстві зросло прагнення до вивчення національних духовно-матеріальних цінностей.
Досягнути мети становлення духовного потенціалу вихованця можна лише шляхом занурення його у світ культури власного етносу та у світ кращих зразків світової культури. Етнокультурне виховання відбувається через засвоєння особистістю культурних цінностей.
Під етнокультурним вихованням ми розуміємо цілеспрямований навчально-виховний процес, орієнтований на збереження та відродження національних і культурно-історичних особливостей конкретного регіону, країни; формування художньо- творчих здібностей дітей та інтересу до творчої діяльності, ціннісного ставлення до національної культури та історії, мотивацію на самостійне заповнення знань.
Для людини має значення спільна культура багатьох століть, поколінь, рас, національностей, етнічних груп, класів, станів. Саме національна культура, як поєднання культури титульного етносу з культурами національних меншин, у першу чергу визначає унікальний образ будь-якої країни та її народу в багатоманітній мозаїці людської цивілізації. Етнокультура базується на світогляді та системі цінностей, тобто духовно-моральному фундаменті, на якому виростає особистість з унікальними властивостями душі та непорушною національною ідентичністю.
Нерозривна лінія збереження й передачі традицій з покоління у покоління спостерігається саме в етнічній культурі. Це свідчить про те, що етнічна культура – успадкований від предків комплекс господарського і соціального життя, матеріальної та духовної культури, які визначають стиль життя, виконують етноідентифікуючу роль, дають можливість виділити й протиставити себе іншим етносам.
Зазначимо, що етнокультура виявляється в усіх галузях життя етносу: у мові, вихованні дітей, одязі, будівництві житла, облаштуванні робочого місця, домашньому господарстві, фольклорі тощо.
Вже у перші роки життя дитини закладаються основи таких відчуттів і якостей характеру, які пов'язують її зі своїм історичним корінням, національним іменем та походженням і впливають на формування пам'яті родоводу, любові до своїх батьків, отчого дому, народу тощо.
У цьому і виявляється сутність етнокультурного виховання: пізнавши себе – пізнаєш іншого; не збагнувши себе – не збагнеш іншого; вивчаючи животоки буття свого роду-народу – ти пізнаєш закутки власної душі; не знаючи глибин культури, представником якої ти є, годі сподіватися на те, що пізнаєш і зрозумієш носія іншої культури
Такі українські вчені, як В. Заслуженюк, В. Присакар, Г. Філіпчук та інші, етнокультуру відносять до пріоритетів, які допоможуть згуртувати усіх людей різних національностей, що населяють єдину країну, і виховати освічене, толерантне, компетентне у цій галузі покоління.
Педагогічні позиції формування підростаючої особистості оптимально реалізуються тоді, коли вихованці зростають і розвиваються, засвоюючи духовні надбання народу;
Етнокультурне виховання ми розглядаємо в сукупності основних принципів: історико-культурна спрямованість виховання та освіти, що передбачає організацію навчально-виховного процесу на основі історії та культури народів, що проживають в даному регіоні, країні;
Зауважимо, що етнокультурне виховання здатне не тільки враховувати інтереси національних культур та регіональних культурних традицій, але також і потреби особистості в національно – культурній самоідентифікації.
Тому на сучасному етапі етнокультурне виховання розглядається нами як спосіб повернення втрачених духовних цінностей, морально – естетичних норм поведінки, міжлюдських відносин, укладу сімейного і побутового життя. На наш погляд, саме етнокультурне виховання може допомогти учням оволодіти культурою свого народу (культурою споживання, культурою спілкування, культурою знання, культурою праці), дозволяє організувати художньо-творчі заняття, орієнтуючись на національну своєрідність регіону.
Відтворення культури, духовності починається з поглибленого вивчення її стародавніх традиційних і кращих сучасних надбань.
Національна культура, національна символіка та народне мистецтво, яке належить до багатоетнічної загальнолюдської культури є органічними складовими цілісної системи української етнопедагогіки.
Народне мистецтво є невичерпним джерелом для виховання підростаючого покоління.
Одним із ефективних засобів етнокультурного виховання, яке сприяє всебічному розвиткові особистості дитини, є діяльність позашкільних навчальних закладів по залученню їх до занять різними видами мистецтва що ґрунтується на вивченні, засвоєнні і трансляції української народної культури як суспільно-історичного явища, в якому відбився світогляд, морально-етичні і естетичні цінності українського народу.
Для етнокультурного виховання дітей важливе значення має правильна організація навчально-виховної роботи.
Навчально-виховний процес у гуртках відбувається згідно з навчальними програмами, в які педагогом вносяться зміни у відбір тем, порядок їх вивчення, розподіл годин тощо. Право на зміни у тематичному плануванні та кількості годин передбачені в структурі кожної програми.
Програма – показник професійної майстерності педагога. Чим вище професійний рівень, тим більш якісною і багатоплановою повинна бути програма.
Одна з найважливіших проблем – невміння педагогом правильно визначити цілі етнокультурного виховання дітей.
При визначенні місця і ролі етнокультурного виховання в організації навчально-виховного процесу позашкільних навчальних закладах ми розглядаємо його засіб задоволення потреб батьків і дітей в заняттях художньою творчістю на національній основі, розвиток творчих здібностей, підвищення навчальної мотивації і як спосіб протиставлення негативним явищам в суспільній свідомості.
Етнокультурне виховання має можливість протиставити виховний потенціал національної культури захопленню комп'ютерними іграми, розповсюдженню в дитячому середовищі які стають певною цінністю сучасної масової культури, перетворюючись у атрибут життя.
Тому останнім часом зріс інтерес з боку батьківської громадськості у вихованні дітей на основі національної культури, національних традицій та історії тому, що зміст етнокультурного виховання в своїй основі має національну складову, засновану на пріоритеті загальнолюдських цінностей, що базуються на цінностях традиційної культури і народної педагогіки (збереження сімейних традицій, повага до старших).
Ми прийшли до висновку, що особливості етнокультурного виховання в позашкільних навчальних закладах полягають: у необхідності вивчення культурно-історичних особливостей регіону; різновіковому складі дитячих колективів; поєднанні масових, індивідуальних і групових форм роботи, творчій співпраці і взаємодії дітей, батьків і педагогів.
Ці особливості етнокультурного виховання в позашкільних навчальних закладах дозволяють збільшити число виховних факторів, дають можливість дітям проявити себе і задовольнити освітні потреби в різних видах творчої діяльності.
НАВЧАЛЬНО ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Політика у сфері етнокультурного виховання є одним із основних напрямів діяльності держави, що набуває особливо важливого значення в контексті становлення громадянського суспільства, процесів глобалізації, визначення Україною курсу на європейську інтеграцію.
Вихід нашої країни на світовий інформаційно-культурний простір об‘єктивно спонукає до переймання духовних цінностей Заходу.
Останніми роками в українському суспільстві зросло прагнення до вивчення національних духовно-матеріальних цінностей.
Досягнути мети становлення духовного потенціалу вихованця можна лише шляхом занурення його у світ культури власного етносу та у світ кращих зразків світової культури. Етнокультурне виховання відбувається через засвоєння особистістю культурних цінностей.
Під етнокультурним вихованням ми розуміємо цілеспрямований навчально-виховний процес, орієнтований на збереження та відродження національних і культурно-історичних особливостей конкретного регіону, країни; формування художньо- творчих здібностей дітей та інтересу до творчої діяльності, ціннісного ставлення до національної культури та історії, мотивацію на самостійне заповнення знань.
Для людини має значення спільна культура багатьох століть, поколінь, рас, національностей, етнічних груп, класів, станів. Саме національна культура, як поєднання культури титульного етносу з культурами національних меншин, у першу чергу визначає унікальний образ будь-якої країни та її народу в багатоманітній мозаїці людської цивілізації. Етнокультура базується на світогляді та системі цінностей, тобто духовно-моральному фундаменті, на якому виростає особистість з унікальними властивостями душі та непорушною національною ідентичністю.
Нерозривна лінія збереження й передачі традицій з покоління у покоління спостерігається саме в етнічній культурі. Це свідчить про те, що етнічна культура – успадкований від предків комплекс господарського і соціального життя, матеріальної та духовної культури, які визначають стиль життя, виконують етноідентифікуючу роль, дають можливість виділити й протиставити себе іншим етносам.
Зазначимо, що етнокультура виявляється в усіх галузях життя етносу: у мові, вихованні дітей, одязі, будівництві житла, облаштуванні робочого місця, домашньому господарстві, фольклорі тощо.
Вже у перші роки життя дитини закладаються основи таких відчуттів і якостей характеру, які пов'язують її зі своїм історичним корінням, національним іменем та походженням і впливають на формування пам'яті родоводу, любові до своїх батьків, отчого дому, народу тощо.
У цьому і виявляється сутність етнокультурного виховання: пізнавши себе – пізнаєш іншого; не збагнувши себе – не збагнеш іншого; вивчаючи животоки буття свого роду-народу – ти пізнаєш закутки власної душі; не знаючи глибин культури, представником якої ти є, годі сподіватися на те, що пізнаєш і зрозумієш носія іншої культури
Такі українські вчені, як В. Заслуженюк, В. Присакар, Г. Філіпчук та інші, етнокультуру відносять до пріоритетів, які допоможуть згуртувати усіх людей різних національностей, що населяють єдину країну, і виховати освічене, толерантне, компетентне у цій галузі покоління.
Педагогічні позиції формування підростаючої особистості оптимально реалізуються тоді, коли вихованці зростають і розвиваються, засвоюючи духовні надбання народу;
Етнокультурне виховання ми розглядаємо в сукупності основних принципів: історико-культурна спрямованість виховання та освіти, що передбачає організацію навчально-виховного процесу на основі історії та культури народів, що проживають в даному регіоні, країні;
Зауважимо, що етнокультурне виховання здатне не тільки враховувати інтереси національних культур та регіональних культурних традицій, але також і потреби особистості в національно – культурній самоідентифікації.
Тому на сучасному етапі етнокультурне виховання розглядається нами як спосіб повернення втрачених духовних цінностей, морально – естетичних норм поведінки, міжлюдських відносин, укладу сімейного і побутового життя. На наш погляд, саме етнокультурне виховання може допомогти учням оволодіти культурою свого народу (культурою споживання, культурою спілкування, культурою знання, культурою праці), дозволяє організувати художньо-творчі заняття, орієнтуючись на національну своєрідність регіону.
Відтворення культури, духовності починається з поглибленого вивчення її стародавніх традиційних і кращих сучасних надбань.
Національна культура, національна символіка та народне мистецтво, яке належить до багатоетнічної загальнолюдської культури є органічними складовими цілісної системи української етнопедагогіки.
Народне мистецтво є невичерпним джерелом для виховання підростаючого покоління.
Одним із ефективних засобів етнокультурного виховання, яке сприяє всебічному розвиткові особистості дитини, є діяльність позашкільних навчальних закладів по залученню їх до занять різними видами мистецтва що ґрунтується на вивченні, засвоєнні і трансляції української народної культури як суспільно-історичного явища, в якому відбився світогляд, морально-етичні і естетичні цінності українського народу.
Для етнокультурного виховання дітей важливе значення має правильна організація навчально-виховної роботи.
Навчально-виховний процес у гуртках відбувається згідно з навчальними програмами, в які педагогом вносяться зміни у відбір тем, порядок їх вивчення, розподіл годин тощо. Право на зміни у тематичному плануванні та кількості годин передбачені в структурі кожної програми.
Програма – показник професійної майстерності педагога. Чим вище професійний рівень, тим більш якісною і багатоплановою повинна бути програма.
Одна з найважливіших проблем – невміння педагогом правильно визначити цілі етнокультурного виховання дітей.
При визначенні місця і ролі етнокультурного виховання в організації навчально-виховного процесу позашкільних навчальних закладах ми розглядаємо його засіб задоволення потреб батьків і дітей в заняттях художньою творчістю на національній основі, розвиток творчих здібностей, підвищення навчальної мотивації і як спосіб протиставлення негативним явищам в суспільній свідомості.
Етнокультурне виховання має можливість протиставити виховний потенціал національної культури захопленню комп'ютерними іграми, розповсюдженню в дитячому середовищі які стають певною цінністю сучасної масової культури, перетворюючись у атрибут життя.
Тому останнім часом зріс інтерес з боку батьківської громадськості у вихованні дітей на основі національної культури, національних традицій та історії тому, що зміст етнокультурного виховання в своїй основі має національну складову, засновану на пріоритеті загальнолюдських цінностей, що базуються на цінностях традиційної культури і народної педагогіки (збереження сімейних традицій, повага до старших).
Ми прийшли до висновку, що особливості етнокультурного виховання в позашкільних навчальних закладах полягають: у необхідності вивчення культурно-історичних особливостей регіону; різновіковому складі дитячих колективів; поєднанні масових, індивідуальних і групових форм роботи, творчій співпраці і взаємодії дітей, батьків і педагогів.
Ці особливості етнокультурного виховання в позашкільних навчальних закладах дозволяють збільшити число виховних факторів, дають можливість дітям проявити себе і задовольнити освітні потреби в різних видах творчої діяльності.
Виховний захід
Сценарій виховного заходу
"Україна колядує"
Учасники: НХК вокальний гурток "Мрія"
(Без оголошення, діти заходять колядуючи)
Вед. Доброго, зимового дня всім хто завітав сьогодні на наше свято.
Вед. Наша Україна багата на звичаї, традиції, обряди та різноманітні свята.
Вед. Найбільше веселих свят припадає на таку чудову пору року як - зима.
Вед. Зимової ночі перед дев'ятнадцятим грудня Святий Миколай опускається з неба на землю, щоб подарувати слухняним діткам подарунки.
Вед.
Всі чекають Миколая, всі на світі — кожен край.
Та не кожний, мабуть, знає, хто ж той добрий Миколай?
Жив колись давно на світі десь у Азії юнак,
роздавав дарунки дітям той багатий одинак.
Вед.
Бідним дітям у потребі дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив.
Став єпископом всезнаним Миколай і чесно жив,
Особливої пошани він у Бога заслужив.
Вед.
Запитав Господь: «Що хочеш за свої заслуги ти?»
— Хочу Господи, я дуже раз у рік на землю йти,
Завітати в кожну хату, всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати подарунки, як любов.
Вед.
І отак щоразу, діти, вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом — подарунки роздає.
Він за них не хоче плати, лиш, як то велить Господь, —
Батька, матір шанувати, рідну церкву і народ!
Вед. Зустрічайте солістку народного художнього колективу вокального гуртка "Мрія" Христину Глушко із піснею "Ой прийшла зима".
Вед. Якось, ідучи лісом, Ісус Христос милувався красою дерев і почув, як хтось гірко плаче. Підійшов ближче - а то Ялинка. "Чого ти плачеш? - спитав її Господь, - глянь, яка краса навколо!"
Вед. "Як же мені не плакати, усі дерева змінюють своє вбрання кожної пори року і тішать своїми плодами дорослих і дітей. І лише я цілий рік в одному вбранні відлякую всіх своїми колючими голочками.
Вед. "Не журись, Ялинко, на втіху людям, а надто малечі, зроблю тебе символом дня свого народження. Тебе вбиратимуть у найкращі диво - плоди, що виблискуватимуть в таємничому мерехтінні різдвяних свічок, на тебе чіплятимуть солодощі, якими так полюбляють ласувати діти, ти світитимешся, наче вифлеємська зірка, довкола тебе танцюватимуть люди, прославляючи народження Сина Божого".
Тож послухаймо "Різдвяну ніч" у виконанні Оксани Данилюк.
Запрошуємо Світлану Петруняк. "Свята ніч"
Вед. Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині.
Вед. Вже по Святій Вечері українці починали ходити від хати до хати з піснями та відтворенням побутових сценок, вітали господарів та їх дітей, вінчували їм злагоду й достаток.
Вед. Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика, а також вчили багато гарних, святкових колядок.
Вед. Ось і наші вихованки підготували для вас чудові, українські колядки.
"Дивная новина", у виконанні Таїчки Бондар.
"Бог Предвічний", колядує Надія Петрюк.
"Бог сярождає", для нас заколядує Наталія Косован.
Запрошуємо колядників - Юлію Харлашко та Аллу Михалатюк "Нова радість стала"
Дует Каріни та Анастасії Паладян заколядують для нас "Небо і земля"
"Різдвянка" у виконанні Наталії Джуран.
Вед. За народною традицією 13 січня святкується Щедрий Вечір. За християнським календарем — це день преподобної Мелани. Це залишок стародавнього дохристиянського звичаю.
Вед. Церква повністю не заборонила дохристиянські звичаї, тому у народній традиції ці обидва свята об'єдналися і тепер святкуємо Щедрий вечір, або свято Меланки.
Колядує Юлія Гашмей "Добрий вечір пане господарю"
Вед. Стародавні легенди свідчать, що окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була мила й чарівна.
Вед. Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство.
Вед. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя.
Вед.
Мандрує зима по Вкраїні
дарує і щастя, і сміх
Коли ж завітають у хату
малі сівачі на поріг
Вед.
Прийде до нас свято Василя
радітимем знову усі.
А щастя, здоров*я і силу
до хати несуть сівачі.
Тож "Сійся родися" жито пшениця, колядують сестрички Каріна та Ілона Супрович.
Вед. А завершає зимові свята різвяно-новорічне свято - "Водохреща", воно відзначається 19 січня, і ще має назву — Богоявлення.
Вед. Тому що, коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан.
Вед. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух.
"Ой сивая зозуленька" щедрує нам Вікторія Атаєва.
"Старий рік минає" у виконанні Катерини Якимик.
Вед.
Христос Охрестився, мир світу дарує,
Щоб мали ви міцне здоровя,
Щоб сповнилися мудрості і сил,
Щоб кожен день уже сьогодні,
Лиш тільки радість приносив!
Вед.
Хай ялинка мерехтить,
хай щедрівочка дзвенить,
баєм бути всім здоровим,
вітаю Вас з Охрещенням Христовим.
Тож насправді колядує вся Вкраїна разом з Алісою Житарюк.
(Виступ керівника гуртка С. Літовської)
Нагородження.
"Нова радість стала" (колядує ввесь зал)
"Україна колядує"
Учасники: НХК вокальний гурток "Мрія"
(Без оголошення, діти заходять колядуючи)
Вед. Доброго, зимового дня всім хто завітав сьогодні на наше свято.
Вед. Наша Україна багата на звичаї, традиції, обряди та різноманітні свята.
Вед. Найбільше веселих свят припадає на таку чудову пору року як - зима.
Вед. Зимової ночі перед дев'ятнадцятим грудня Святий Миколай опускається з неба на землю, щоб подарувати слухняним діткам подарунки.
Вед.
Всі чекають Миколая, всі на світі — кожен край.
Та не кожний, мабуть, знає, хто ж той добрий Миколай?
Жив колись давно на світі десь у Азії юнак,
роздавав дарунки дітям той багатий одинак.
Вед.
Бідним дітям у потребі дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив.
Став єпископом всезнаним Миколай і чесно жив,
Особливої пошани він у Бога заслужив.
Вед.
Запитав Господь: «Що хочеш за свої заслуги ти?»
— Хочу Господи, я дуже раз у рік на землю йти,
Завітати в кожну хату, всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати подарунки, як любов.
Вед.
І отак щоразу, діти, вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом — подарунки роздає.
Він за них не хоче плати, лиш, як то велить Господь, —
Батька, матір шанувати, рідну церкву і народ!
Вед. Зустрічайте солістку народного художнього колективу вокального гуртка "Мрія" Христину Глушко із піснею "Ой прийшла зима".
Вед. Якось, ідучи лісом, Ісус Христос милувався красою дерев і почув, як хтось гірко плаче. Підійшов ближче - а то Ялинка. "Чого ти плачеш? - спитав її Господь, - глянь, яка краса навколо!"
Вед. "Як же мені не плакати, усі дерева змінюють своє вбрання кожної пори року і тішать своїми плодами дорослих і дітей. І лише я цілий рік в одному вбранні відлякую всіх своїми колючими голочками.
Вед. "Не журись, Ялинко, на втіху людям, а надто малечі, зроблю тебе символом дня свого народження. Тебе вбиратимуть у найкращі диво - плоди, що виблискуватимуть в таємничому мерехтінні різдвяних свічок, на тебе чіплятимуть солодощі, якими так полюбляють ласувати діти, ти світитимешся, наче вифлеємська зірка, довкола тебе танцюватимуть люди, прославляючи народження Сина Божого".
Тож послухаймо "Різдвяну ніч" у виконанні Оксани Данилюк.
Запрошуємо Світлану Петруняк. "Свята ніч"
Вед. Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині.
Вед. Вже по Святій Вечері українці починали ходити від хати до хати з піснями та відтворенням побутових сценок, вітали господарів та їх дітей, вінчували їм злагоду й достаток.
Вед. Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика, а також вчили багато гарних, святкових колядок.
Вед. Ось і наші вихованки підготували для вас чудові, українські колядки.
"Дивная новина", у виконанні Таїчки Бондар.
"Бог Предвічний", колядує Надія Петрюк.
"Бог сярождає", для нас заколядує Наталія Косован.
Запрошуємо колядників - Юлію Харлашко та Аллу Михалатюк "Нова радість стала"
Дует Каріни та Анастасії Паладян заколядують для нас "Небо і земля"
"Різдвянка" у виконанні Наталії Джуран.
Вед. За народною традицією 13 січня святкується Щедрий Вечір. За християнським календарем — це день преподобної Мелани. Це залишок стародавнього дохристиянського звичаю.
Вед. Церква повністю не заборонила дохристиянські звичаї, тому у народній традиції ці обидва свята об'єдналися і тепер святкуємо Щедрий вечір, або свято Меланки.
Колядує Юлія Гашмей "Добрий вечір пане господарю"
Вед. Стародавні легенди свідчать, що окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була мила й чарівна.
Вед. Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство.
Вед. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя.
Вед.
Мандрує зима по Вкраїні
дарує і щастя, і сміх
Коли ж завітають у хату
малі сівачі на поріг
Вед.
Прийде до нас свято Василя
радітимем знову усі.
А щастя, здоров*я і силу
до хати несуть сівачі.
Тож "Сійся родися" жито пшениця, колядують сестрички Каріна та Ілона Супрович.
Вед. А завершає зимові свята різвяно-новорічне свято - "Водохреща", воно відзначається 19 січня, і ще має назву — Богоявлення.
Вед. Тому що, коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан.
Вед. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух.
"Ой сивая зозуленька" щедрує нам Вікторія Атаєва.
"Старий рік минає" у виконанні Катерини Якимик.
Вед.
Христос Охрестився, мир світу дарує,
Щоб мали ви міцне здоровя,
Щоб сповнилися мудрості і сил,
Щоб кожен день уже сьогодні,
Лиш тільки радість приносив!
Вед.
Хай ялинка мерехтить,
хай щедрівочка дзвенить,
баєм бути всім здоровим,
вітаю Вас з Охрещенням Христовим.
Тож насправді колядує вся Вкраїна разом з Алісою Житарюк.
(Виступ керівника гуртка С. Літовської)
Нагородження.
"Нова радість стала" (колядує ввесь зал)
Підписатися на:
Дописи (Atom)