четвер, 30 квітня 2020 р.
середу, 29 квітня 2020 р.
понеділок, 27 квітня 2020 р.
середу, 22 квітня 2020 р.
вівторок, 21 квітня 2020 р.
пʼятницю, 17 квітня 2020 р.
середу, 15 квітня 2020 р.
вівторок, 14 квітня 2020 р.
понеділок, 13 квітня 2020 р.
неділю, 12 квітня 2020 р.
понеділок, 6 квітня 2020 р.
середу, 1 квітня 2020 р.
Методичні поради
Мікрофон вабить на сцену дітей, що бажають виявити себе через спів. Однак, багато з них копіюють модних естрадних співаків, в результаті чого в дитячому виконанні домінує штучна вібрація голосу, спів фальцетним "крикливим" звуком, чи навпаки – низьким і хриплим.
Треба пам'ятати, що голос, як найбільш виразний музичний інструмент, підпорядковується не тільки музичним та акустичним законам, але й законам фізіології, він легко втомлюється. Тому недотримання правил охорони голосу, особливо в зв'язку з мутаційним та постмутаційним періодами, призводить до захворювань голосового апарату. Враховуючи, що ці періоди у кожної дитини проходять не однаково, треба уважно стежити за змінами голосу, фіксуючи, коли голос стає менш дзвінким, виразним, з'являється сипіння, хрип, стомленість. Особливо небезпечним є зловживання голосним співом.
Спів з мікрофоном створює ілюзію легкості вокального виконання, при якому недоліки постановки (спів горловим або фальцетним звуком) доповнить мікрофон.
Практика показує, що спів з мікрофоном ставить одні й ті ж завдання, що і спів без мікрофону: співати вільним, нефорсованим звуком, боротись з поверховим, безтембровим і безопорним звучанням.
ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ НАПРЯМ
НАВЧАЛЬНО ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Політика у сфері етнокультурного виховання є одним із основних напрямів діяльності держави, що набуває особливо важливого значення в контексті становлення громадянського суспільства, процесів глобалізації, визначення Україною курсу на європейську інтеграцію.
Вихід нашої країни на світовий інформаційно-культурний простір об‘єктивно спонукає до переймання духовних цінностей Заходу.
Останніми роками в українському суспільстві зросло прагнення до вивчення національних духовно-матеріальних цінностей.
Досягнути мети становлення духовного потенціалу вихованця можна лише шляхом занурення його у світ культури власного етносу та у світ кращих зразків світової культури. Етнокультурне виховання відбувається через засвоєння особистістю культурних цінностей.
Під етнокультурним вихованням ми розуміємо цілеспрямований навчально-виховний процес, орієнтований на збереження та відродження національних і культурно-історичних особливостей конкретного регіону, країни; формування художньо- творчих здібностей дітей та інтересу до творчої діяльності, ціннісного ставлення до національної культури та історії, мотивацію на самостійне заповнення знань.
Для людини має значення спільна культура багатьох століть, поколінь, рас, національностей, етнічних груп, класів, станів. Саме національна культура, як поєднання культури титульного етносу з культурами національних меншин, у першу чергу визначає унікальний образ будь-якої країни та її народу в багатоманітній мозаїці людської цивілізації. Етнокультура базується на світогляді та системі цінностей, тобто духовно-моральному фундаменті, на якому виростає особистість з унікальними властивостями душі та непорушною національною ідентичністю.
Нерозривна лінія збереження й передачі традицій з покоління у покоління спостерігається саме в етнічній культурі. Це свідчить про те, що етнічна культура – успадкований від предків комплекс господарського і соціального життя, матеріальної та духовної культури, які визначають стиль життя, виконують етноідентифікуючу роль, дають можливість виділити й протиставити себе іншим етносам.
Зазначимо, що етнокультура виявляється в усіх галузях життя етносу: у мові, вихованні дітей, одязі, будівництві житла, облаштуванні робочого місця, домашньому господарстві, фольклорі тощо.
Вже у перші роки життя дитини закладаються основи таких відчуттів і якостей характеру, які пов'язують її зі своїм історичним корінням, національним іменем та походженням і впливають на формування пам'яті родоводу, любові до своїх батьків, отчого дому, народу тощо.
У цьому і виявляється сутність етнокультурного виховання: пізнавши себе – пізнаєш іншого; не збагнувши себе – не збагнеш іншого; вивчаючи животоки буття свого роду-народу – ти пізнаєш закутки власної душі; не знаючи глибин культури, представником якої ти є, годі сподіватися на те, що пізнаєш і зрозумієш носія іншої культури
Такі українські вчені, як В. Заслуженюк, В. Присакар, Г. Філіпчук та інші, етнокультуру відносять до пріоритетів, які допоможуть згуртувати усіх людей різних національностей, що населяють єдину країну, і виховати освічене, толерантне, компетентне у цій галузі покоління.
Педагогічні позиції формування підростаючої особистості оптимально реалізуються тоді, коли вихованці зростають і розвиваються, засвоюючи духовні надбання народу;
Етнокультурне виховання ми розглядаємо в сукупності основних принципів: історико-культурна спрямованість виховання та освіти, що передбачає організацію навчально-виховного процесу на основі історії та культури народів, що проживають в даному регіоні, країні;
Зауважимо, що етнокультурне виховання здатне не тільки враховувати інтереси національних культур та регіональних культурних традицій, але також і потреби особистості в національно – культурній самоідентифікації.
Тому на сучасному етапі етнокультурне виховання розглядається нами як спосіб повернення втрачених духовних цінностей, морально – естетичних норм поведінки, міжлюдських відносин, укладу сімейного і побутового життя. На наш погляд, саме етнокультурне виховання може допомогти учням оволодіти культурою свого народу (культурою споживання, культурою спілкування, культурою знання, культурою праці), дозволяє організувати художньо-творчі заняття, орієнтуючись на національну своєрідність регіону.
Відтворення культури, духовності починається з поглибленого вивчення її стародавніх традиційних і кращих сучасних надбань.
Національна культура, національна символіка та народне мистецтво, яке належить до багатоетнічної загальнолюдської культури є органічними складовими цілісної системи української етнопедагогіки.
Народне мистецтво є невичерпним джерелом для виховання підростаючого покоління.
Одним із ефективних засобів етнокультурного виховання, яке сприяє всебічному розвиткові особистості дитини, є діяльність позашкільних навчальних закладів по залученню їх до занять різними видами мистецтва що ґрунтується на вивченні, засвоєнні і трансляції української народної культури як суспільно-історичного явища, в якому відбився світогляд, морально-етичні і естетичні цінності українського народу.
Для етнокультурного виховання дітей важливе значення має правильна організація навчально-виховної роботи.
Навчально-виховний процес у гуртках відбувається згідно з навчальними програмами, в які педагогом вносяться зміни у відбір тем, порядок їх вивчення, розподіл годин тощо. Право на зміни у тематичному плануванні та кількості годин передбачені в структурі кожної програми.
Програма – показник професійної майстерності педагога. Чим вище професійний рівень, тим більш якісною і багатоплановою повинна бути програма.
Одна з найважливіших проблем – невміння педагогом правильно визначити цілі етнокультурного виховання дітей.
При визначенні місця і ролі етнокультурного виховання в організації навчально-виховного процесу позашкільних навчальних закладах ми розглядаємо його засіб задоволення потреб батьків і дітей в заняттях художньою творчістю на національній основі, розвиток творчих здібностей, підвищення навчальної мотивації і як спосіб протиставлення негативним явищам в суспільній свідомості.
Етнокультурне виховання має можливість протиставити виховний потенціал національної культури захопленню комп'ютерними іграми, розповсюдженню в дитячому середовищі які стають певною цінністю сучасної масової культури, перетворюючись у атрибут життя.
Тому останнім часом зріс інтерес з боку батьківської громадськості у вихованні дітей на основі національної культури, національних традицій та історії тому, що зміст етнокультурного виховання в своїй основі має національну складову, засновану на пріоритеті загальнолюдських цінностей, що базуються на цінностях традиційної культури і народної педагогіки (збереження сімейних традицій, повага до старших).
Ми прийшли до висновку, що особливості етнокультурного виховання в позашкільних навчальних закладах полягають: у необхідності вивчення культурно-історичних особливостей регіону; різновіковому складі дитячих колективів; поєднанні масових, індивідуальних і групових форм роботи, творчій співпраці і взаємодії дітей, батьків і педагогів.
Ці особливості етнокультурного виховання в позашкільних навчальних закладах дозволяють збільшити число виховних факторів, дають можливість дітям проявити себе і задовольнити освітні потреби в різних видах творчої діяльності.
НАВЧАЛЬНО ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Політика у сфері етнокультурного виховання є одним із основних напрямів діяльності держави, що набуває особливо важливого значення в контексті становлення громадянського суспільства, процесів глобалізації, визначення Україною курсу на європейську інтеграцію.
Вихід нашої країни на світовий інформаційно-культурний простір об‘єктивно спонукає до переймання духовних цінностей Заходу.
Останніми роками в українському суспільстві зросло прагнення до вивчення національних духовно-матеріальних цінностей.
Досягнути мети становлення духовного потенціалу вихованця можна лише шляхом занурення його у світ культури власного етносу та у світ кращих зразків світової культури. Етнокультурне виховання відбувається через засвоєння особистістю культурних цінностей.
Під етнокультурним вихованням ми розуміємо цілеспрямований навчально-виховний процес, орієнтований на збереження та відродження національних і культурно-історичних особливостей конкретного регіону, країни; формування художньо- творчих здібностей дітей та інтересу до творчої діяльності, ціннісного ставлення до національної культури та історії, мотивацію на самостійне заповнення знань.
Для людини має значення спільна культура багатьох століть, поколінь, рас, національностей, етнічних груп, класів, станів. Саме національна культура, як поєднання культури титульного етносу з культурами національних меншин, у першу чергу визначає унікальний образ будь-якої країни та її народу в багатоманітній мозаїці людської цивілізації. Етнокультура базується на світогляді та системі цінностей, тобто духовно-моральному фундаменті, на якому виростає особистість з унікальними властивостями душі та непорушною національною ідентичністю.
Нерозривна лінія збереження й передачі традицій з покоління у покоління спостерігається саме в етнічній культурі. Це свідчить про те, що етнічна культура – успадкований від предків комплекс господарського і соціального життя, матеріальної та духовної культури, які визначають стиль життя, виконують етноідентифікуючу роль, дають можливість виділити й протиставити себе іншим етносам.
Зазначимо, що етнокультура виявляється в усіх галузях життя етносу: у мові, вихованні дітей, одязі, будівництві житла, облаштуванні робочого місця, домашньому господарстві, фольклорі тощо.
Вже у перші роки життя дитини закладаються основи таких відчуттів і якостей характеру, які пов'язують її зі своїм історичним корінням, національним іменем та походженням і впливають на формування пам'яті родоводу, любові до своїх батьків, отчого дому, народу тощо.
У цьому і виявляється сутність етнокультурного виховання: пізнавши себе – пізнаєш іншого; не збагнувши себе – не збагнеш іншого; вивчаючи животоки буття свого роду-народу – ти пізнаєш закутки власної душі; не знаючи глибин культури, представником якої ти є, годі сподіватися на те, що пізнаєш і зрозумієш носія іншої культури
Такі українські вчені, як В. Заслуженюк, В. Присакар, Г. Філіпчук та інші, етнокультуру відносять до пріоритетів, які допоможуть згуртувати усіх людей різних національностей, що населяють єдину країну, і виховати освічене, толерантне, компетентне у цій галузі покоління.
Педагогічні позиції формування підростаючої особистості оптимально реалізуються тоді, коли вихованці зростають і розвиваються, засвоюючи духовні надбання народу;
Етнокультурне виховання ми розглядаємо в сукупності основних принципів: історико-культурна спрямованість виховання та освіти, що передбачає організацію навчально-виховного процесу на основі історії та культури народів, що проживають в даному регіоні, країні;
Зауважимо, що етнокультурне виховання здатне не тільки враховувати інтереси національних культур та регіональних культурних традицій, але також і потреби особистості в національно – культурній самоідентифікації.
Тому на сучасному етапі етнокультурне виховання розглядається нами як спосіб повернення втрачених духовних цінностей, морально – естетичних норм поведінки, міжлюдських відносин, укладу сімейного і побутового життя. На наш погляд, саме етнокультурне виховання може допомогти учням оволодіти культурою свого народу (культурою споживання, культурою спілкування, культурою знання, культурою праці), дозволяє організувати художньо-творчі заняття, орієнтуючись на національну своєрідність регіону.
Відтворення культури, духовності починається з поглибленого вивчення її стародавніх традиційних і кращих сучасних надбань.
Національна культура, національна символіка та народне мистецтво, яке належить до багатоетнічної загальнолюдської культури є органічними складовими цілісної системи української етнопедагогіки.
Народне мистецтво є невичерпним джерелом для виховання підростаючого покоління.
Одним із ефективних засобів етнокультурного виховання, яке сприяє всебічному розвиткові особистості дитини, є діяльність позашкільних навчальних закладів по залученню їх до занять різними видами мистецтва що ґрунтується на вивченні, засвоєнні і трансляції української народної культури як суспільно-історичного явища, в якому відбився світогляд, морально-етичні і естетичні цінності українського народу.
Для етнокультурного виховання дітей важливе значення має правильна організація навчально-виховної роботи.
Навчально-виховний процес у гуртках відбувається згідно з навчальними програмами, в які педагогом вносяться зміни у відбір тем, порядок їх вивчення, розподіл годин тощо. Право на зміни у тематичному плануванні та кількості годин передбачені в структурі кожної програми.
Програма – показник професійної майстерності педагога. Чим вище професійний рівень, тим більш якісною і багатоплановою повинна бути програма.
Одна з найважливіших проблем – невміння педагогом правильно визначити цілі етнокультурного виховання дітей.
При визначенні місця і ролі етнокультурного виховання в організації навчально-виховного процесу позашкільних навчальних закладах ми розглядаємо його засіб задоволення потреб батьків і дітей в заняттях художньою творчістю на національній основі, розвиток творчих здібностей, підвищення навчальної мотивації і як спосіб протиставлення негативним явищам в суспільній свідомості.
Етнокультурне виховання має можливість протиставити виховний потенціал національної культури захопленню комп'ютерними іграми, розповсюдженню в дитячому середовищі які стають певною цінністю сучасної масової культури, перетворюючись у атрибут життя.
Тому останнім часом зріс інтерес з боку батьківської громадськості у вихованні дітей на основі національної культури, національних традицій та історії тому, що зміст етнокультурного виховання в своїй основі має національну складову, засновану на пріоритеті загальнолюдських цінностей, що базуються на цінностях традиційної культури і народної педагогіки (збереження сімейних традицій, повага до старших).
Ми прийшли до висновку, що особливості етнокультурного виховання в позашкільних навчальних закладах полягають: у необхідності вивчення культурно-історичних особливостей регіону; різновіковому складі дитячих колективів; поєднанні масових, індивідуальних і групових форм роботи, творчій співпраці і взаємодії дітей, батьків і педагогів.
Ці особливості етнокультурного виховання в позашкільних навчальних закладах дозволяють збільшити число виховних факторів, дають можливість дітям проявити себе і задовольнити освітні потреби в різних видах творчої діяльності.
Виховний захід
Сценарій виховного заходу
"Україна колядує"
Учасники: НХК вокальний гурток "Мрія"
(Без оголошення, діти заходять колядуючи)
Вед. Доброго, зимового дня всім хто завітав сьогодні на наше свято.
Вед. Наша Україна багата на звичаї, традиції, обряди та різноманітні свята.
Вед. Найбільше веселих свят припадає на таку чудову пору року як - зима.
Вед. Зимової ночі перед дев'ятнадцятим грудня Святий Миколай опускається з неба на землю, щоб подарувати слухняним діткам подарунки.
Вед.
Всі чекають Миколая, всі на світі — кожен край.
Та не кожний, мабуть, знає, хто ж той добрий Миколай?
Жив колись давно на світі десь у Азії юнак,
роздавав дарунки дітям той багатий одинак.
Вед.
Бідним дітям у потребі дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив.
Став єпископом всезнаним Миколай і чесно жив,
Особливої пошани він у Бога заслужив.
Вед.
Запитав Господь: «Що хочеш за свої заслуги ти?»
— Хочу Господи, я дуже раз у рік на землю йти,
Завітати в кожну хату, всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати подарунки, як любов.
Вед.
І отак щоразу, діти, вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом — подарунки роздає.
Він за них не хоче плати, лиш, як то велить Господь, —
Батька, матір шанувати, рідну церкву і народ!
Вед. Зустрічайте солістку народного художнього колективу вокального гуртка "Мрія" Христину Глушко із піснею "Ой прийшла зима".
Вед. Якось, ідучи лісом, Ісус Христос милувався красою дерев і почув, як хтось гірко плаче. Підійшов ближче - а то Ялинка. "Чого ти плачеш? - спитав її Господь, - глянь, яка краса навколо!"
Вед. "Як же мені не плакати, усі дерева змінюють своє вбрання кожної пори року і тішать своїми плодами дорослих і дітей. І лише я цілий рік в одному вбранні відлякую всіх своїми колючими голочками.
Вед. "Не журись, Ялинко, на втіху людям, а надто малечі, зроблю тебе символом дня свого народження. Тебе вбиратимуть у найкращі диво - плоди, що виблискуватимуть в таємничому мерехтінні різдвяних свічок, на тебе чіплятимуть солодощі, якими так полюбляють ласувати діти, ти світитимешся, наче вифлеємська зірка, довкола тебе танцюватимуть люди, прославляючи народження Сина Божого".
Тож послухаймо "Різдвяну ніч" у виконанні Оксани Данилюк.
Запрошуємо Світлану Петруняк. "Свята ніч"
Вед. Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині.
Вед. Вже по Святій Вечері українці починали ходити від хати до хати з піснями та відтворенням побутових сценок, вітали господарів та їх дітей, вінчували їм злагоду й достаток.
Вед. Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика, а також вчили багато гарних, святкових колядок.
Вед. Ось і наші вихованки підготували для вас чудові, українські колядки.
"Дивная новина", у виконанні Таїчки Бондар.
"Бог Предвічний", колядує Надія Петрюк.
"Бог сярождає", для нас заколядує Наталія Косован.
Запрошуємо колядників - Юлію Харлашко та Аллу Михалатюк "Нова радість стала"
Дует Каріни та Анастасії Паладян заколядують для нас "Небо і земля"
"Різдвянка" у виконанні Наталії Джуран.
Вед. За народною традицією 13 січня святкується Щедрий Вечір. За християнським календарем — це день преподобної Мелани. Це залишок стародавнього дохристиянського звичаю.
Вед. Церква повністю не заборонила дохристиянські звичаї, тому у народній традиції ці обидва свята об'єдналися і тепер святкуємо Щедрий вечір, або свято Меланки.
Колядує Юлія Гашмей "Добрий вечір пане господарю"
Вед. Стародавні легенди свідчать, що окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була мила й чарівна.
Вед. Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство.
Вед. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя.
Вед.
Мандрує зима по Вкраїні
дарує і щастя, і сміх
Коли ж завітають у хату
малі сівачі на поріг
Вед.
Прийде до нас свято Василя
радітимем знову усі.
А щастя, здоров*я і силу
до хати несуть сівачі.
Тож "Сійся родися" жито пшениця, колядують сестрички Каріна та Ілона Супрович.
Вед. А завершає зимові свята різвяно-новорічне свято - "Водохреща", воно відзначається 19 січня, і ще має назву — Богоявлення.
Вед. Тому що, коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан.
Вед. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух.
"Ой сивая зозуленька" щедрує нам Вікторія Атаєва.
"Старий рік минає" у виконанні Катерини Якимик.
Вед.
Христос Охрестився, мир світу дарує,
Щоб мали ви міцне здоровя,
Щоб сповнилися мудрості і сил,
Щоб кожен день уже сьогодні,
Лиш тільки радість приносив!
Вед.
Хай ялинка мерехтить,
хай щедрівочка дзвенить,
баєм бути всім здоровим,
вітаю Вас з Охрещенням Христовим.
Тож насправді колядує вся Вкраїна разом з Алісою Житарюк.
(Виступ керівника гуртка С. Літовської)
Нагородження.
"Нова радість стала" (колядує ввесь зал)
"Україна колядує"
Учасники: НХК вокальний гурток "Мрія"
(Без оголошення, діти заходять колядуючи)
Вед. Доброго, зимового дня всім хто завітав сьогодні на наше свято.
Вед. Наша Україна багата на звичаї, традиції, обряди та різноманітні свята.
Вед. Найбільше веселих свят припадає на таку чудову пору року як - зима.
Вед. Зимової ночі перед дев'ятнадцятим грудня Святий Миколай опускається з неба на землю, щоб подарувати слухняним діткам подарунки.
Вед.
Всі чекають Миколая, всі на світі — кожен край.
Та не кожний, мабуть, знає, хто ж той добрий Миколай?
Жив колись давно на світі десь у Азії юнак,
роздавав дарунки дітям той багатий одинак.
Вед.
Бідним дітям у потребі дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив.
Став єпископом всезнаним Миколай і чесно жив,
Особливої пошани він у Бога заслужив.
Вед.
Запитав Господь: «Що хочеш за свої заслуги ти?»
— Хочу Господи, я дуже раз у рік на землю йти,
Завітати в кожну хату, всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати подарунки, як любов.
Вед.
І отак щоразу, діти, вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом — подарунки роздає.
Він за них не хоче плати, лиш, як то велить Господь, —
Батька, матір шанувати, рідну церкву і народ!
Вед. Зустрічайте солістку народного художнього колективу вокального гуртка "Мрія" Христину Глушко із піснею "Ой прийшла зима".
Вед. Якось, ідучи лісом, Ісус Христос милувався красою дерев і почув, як хтось гірко плаче. Підійшов ближче - а то Ялинка. "Чого ти плачеш? - спитав її Господь, - глянь, яка краса навколо!"
Вед. "Як же мені не плакати, усі дерева змінюють своє вбрання кожної пори року і тішать своїми плодами дорослих і дітей. І лише я цілий рік в одному вбранні відлякую всіх своїми колючими голочками.
Вед. "Не журись, Ялинко, на втіху людям, а надто малечі, зроблю тебе символом дня свого народження. Тебе вбиратимуть у найкращі диво - плоди, що виблискуватимуть в таємничому мерехтінні різдвяних свічок, на тебе чіплятимуть солодощі, якими так полюбляють ласувати діти, ти світитимешся, наче вифлеємська зірка, довкола тебе танцюватимуть люди, прославляючи народження Сина Божого".
Тож послухаймо "Різдвяну ніч" у виконанні Оксани Данилюк.
Запрошуємо Світлану Петруняк. "Свята ніч"
Вед. Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині.
Вед. Вже по Святій Вечері українці починали ходити від хати до хати з піснями та відтворенням побутових сценок, вітали господарів та їх дітей, вінчували їм злагоду й достаток.
Вед. Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика, а також вчили багато гарних, святкових колядок.
Вед. Ось і наші вихованки підготували для вас чудові, українські колядки.
"Дивная новина", у виконанні Таїчки Бондар.
"Бог Предвічний", колядує Надія Петрюк.
"Бог сярождає", для нас заколядує Наталія Косован.
Запрошуємо колядників - Юлію Харлашко та Аллу Михалатюк "Нова радість стала"
Дует Каріни та Анастасії Паладян заколядують для нас "Небо і земля"
"Різдвянка" у виконанні Наталії Джуран.
Вед. За народною традицією 13 січня святкується Щедрий Вечір. За християнським календарем — це день преподобної Мелани. Це залишок стародавнього дохристиянського звичаю.
Вед. Церква повністю не заборонила дохристиянські звичаї, тому у народній традиції ці обидва свята об'єдналися і тепер святкуємо Щедрий вечір, або свято Меланки.
Колядує Юлія Гашмей "Добрий вечір пане господарю"
Вед. Стародавні легенди свідчать, що окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була мила й чарівна.
Вед. Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство.
Вед. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя.
Вед.
Мандрує зима по Вкраїні
дарує і щастя, і сміх
Коли ж завітають у хату
малі сівачі на поріг
Вед.
Прийде до нас свято Василя
радітимем знову усі.
А щастя, здоров*я і силу
до хати несуть сівачі.
Тож "Сійся родися" жито пшениця, колядують сестрички Каріна та Ілона Супрович.
Вед. А завершає зимові свята різвяно-новорічне свято - "Водохреща", воно відзначається 19 січня, і ще має назву — Богоявлення.
Вед. Тому що, коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан.
Вед. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух.
"Ой сивая зозуленька" щедрує нам Вікторія Атаєва.
"Старий рік минає" у виконанні Катерини Якимик.
Вед.
Христос Охрестився, мир світу дарує,
Щоб мали ви міцне здоровя,
Щоб сповнилися мудрості і сил,
Щоб кожен день уже сьогодні,
Лиш тільки радість приносив!
Вед.
Хай ялинка мерехтить,
хай щедрівочка дзвенить,
баєм бути всім здоровим,
вітаю Вас з Охрещенням Христовим.
Тож насправді колядує вся Вкраїна разом з Алісою Житарюк.
(Виступ керівника гуртка С. Літовської)
Нагородження.
"Нова радість стала" (колядує ввесь зал)
Підписатися на:
Дописи (Atom)